Києво-Печерська ікона Успіння Божої Матері

Києво-Печерська ікона Успіння Божої Матері

Память: 16/3 травня, 28/15 серпня

Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці є однією із найдавніших явлених ікон наших земель. Пресвята Богородиця вручила її чотирьом візантійським зодчим, які 1073 року принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Зодчі прийшли в печеру до преподобних і запитали: «Де хочете ви заснувати церкву?» Святі відповіли: «Ідіть, Господь призначить місце». — «Як ви, передрікаючи собі швидку смерть, не призначили ще місця? — здивувалися зодчі. — А ще дали нам стільки золота».

Тоді преподобні покликали всю братію і стали розпитувати греків, кажучи: «Скажіть нам істину, хто вас послав і як ви потрапили сюди?» Зодчі стали розповідати: «Одного разу, коли ми спали у своїх будинках, рано, на сході сонця, прийшли до кожного із нас благообразні юнаки і сказали: “Кличе вас Цариця до Влахерни”. Ми прийшли всі в один час і, розпитавши один одного, дізналися, що ту саму промову Цариці чув кожен із нас, і одні й ті самі послані були за всіма нами. Нарешті, ми побачили Царицю з безліччю воїнів. Ми вклонилися Їй, і Вона сказала: “Я хочу побудувати Собі Церкву на Русі, в Києві, і ось, велю вам це зробити. Візьміть золота на три роки”. Ми ж, поклонившись, запитали: “Пані, Царице! Ти посилаєш нас у чужу країну, до кого ми там прийдемо?” Вона відповіла: “Я посилаю вас ось з ними, з Антонієм і Феодосієм”. Ми здивувалися: “Навіщо ж, Пані, Ти даєш нам золота на три роки? Їм і накажи піклуватися про нас, що нам їсти і що пити, і нас обдаруєш, чим Сама знаєш”. Цариця заперечила: “Цей, Антоній, тільки благословить і відійде від цього світу у вічний спокій. А цей, Феодосій, відійде після нього через два роки. Отже, беріть золота до надлишку. А щодо того, щоб вшанувати вас, то ніхто не може зробити це так, як Я. Дам вам, чого і вухо не чуло, і око не бачило, і що на серце людині не сходило. Я Сама прийду дивитися Церкву і буду в ній жити”.

Вона дала нам також мощі святих мучеників: Артемія, Полієвкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Якова, Феодора — і сказала: “Це покладіть у фундамент”. Ми взяли золота більше, ніж нам потрібно було, і Вона сказала: “Вийдіть на подвірʼя, подивіться величину Церкви”. Ми вийшли і побачили Церкву на повітрі. Увійшовши знову до Цариці, ми вклонилися і сказали: “Пані Царице, яке імʼя Церкви?” Вона відповіла: «Я хочу назвати її Своїм Іменем». Ми не сміли запитати, як Її Імʼя, але Вона знову сказала Сама: “Богородицина буде Церква”. І, давши нам цю ікону, сказала: “Вона буде в ній намісною”. Ми вклонилися Їй і пішли у свої домівки, несучи з собою ікону, отриману з рук Цариці».

Вислухавши це, всі прославили Бога, і преподобний Антоній сказав: «Діти, ми ніколи не виходили із цього місця. Благообразними юнаками, які кликали вас, були святі ангели, а Цариця у Влахерні — Сама Пресвята Богородиця. А щодо нашого образу і даного ніби через нас золота, то Господь відає, як Він зволив учинити це зі Своїми рабами. Благословенний прихід ваш, добру супутницю ви маєте, чесну ікону Владичиці».

Три дні молився преподобний Антоній, щоб Господь Сам вказав йому місце для церкви. Після першої ночі по всій землі була роса, а на святому місці сухо. Другого ранку по всій землі було сухо, а на святому місці роса. Третього ранку, помолившись, благословили місце й виміряли золотим поясом ширину і довжину церкви (цей пояс ще давно приніс варяг Шимон, якому було видіння про будівництво церкви). Вогонь, який зійшов з неба по молитві преподобного Антонія, вказав, що Богові до вподоби почин. Так було покладено початок Божественній церкві.

Ікона Успіння Пресвятої Богородиці прославилася чудесами. Одне із них стосувалися двох друзів, Іоанна і Сергія, які побраталися перед нею. Через багато років Іоанн смертельно захворів. Він віддав свою частку майна в Печерський монастир, а частку п’ятирічного сина передав на зберігання Сергієві; йому ж віддав і сина Захарію на піклування. Коли Захарії виповнилося п’ятнадцять років, він захотів узяти майно, яке належало йому, але Сергій наполегливо казав, що Іоанн усе роздав жебракам.

Він дійшов до того, що прийшов до Успенської церкви і заприсягся перед чудотворною іконою, що не брав нічого. Коли Сергій захотів поцілувати ікону, то не зміг наблизитися до неї. Він пішов до дверей і раптом закричав: «Святі Антонію і Феодосію! Не веліть вбивати мене цьому немилостивому і моліться до Пані Пресвятої Богородиці, щоб Вона відігнала від мене цю безліч бісів, яким я відданий. Нехай беруть золото і срібло: воно запечатане в моїй кліті». Захарія віддав усе майно до Печерського монастиря, де й сам постригся. Відтоді нікому не давали клястися чудотворною іконою.

Ікона не раз захищала країну від навали ворогів. 1677 року, коли турки облягали Чигирин і Києву загрожувала небезпека, її майже протягом усього дня 27 серпня обносили навколо міста. У 1812 році, під час війни з Наполеоном, ікону знову обносили навколо Києва.