17 Грудня 2025 р.
18 Грудня 2025 р.
17 Грудня 2025 р.
18 Грудня 2025 р.
Мир Вам, дорогі брати й сестри!
Надія - Український православний сайт знайомств вітає Вас !
Запрошуємо на сайт тільки тих, у кого мета знайомства - створення православної сім`ї.
Якщо у Вас інша мета, будь-ласка, дуже Вас просимо: скористайтеся іншими сайтами знайомств!
На сайті «Надія» Ви можете самостійно розмістити своє повідомлення. Не анкету, а свого листа. Маємо надію, що це буде лист Християнина, що шукає Супутника в Житті. Доречі, обов`язково вкажіть, як з Вами зв`язатися. Настійно рекомендуем використовувати для цього свій E-mail
Звісно, кожен, у кого мета - створення православної сім`ї, може ознайомитися з листами інших з надією знайти рідну людину.
Реєстрації на сайті не має. Це було умовою ініціатора створення цього ресурсу. Свого часу, вона втомилася від реєстрацій, лавини світської та іншої, неприйнятної християнину, інформації навіть на сайтах православних знайомств, не те що на інших.
На сайті працює Православний календар, який підтримується в актуальному стані.
Окрім самого календаря Ви знайдете корисні повчальні матеріали для православних - щоденну статтю з Псалтиря Єфрема Сіріна, та цитату з праць Феофана Затворника на кожний день - на головній сторінці.
Сайт «Надія» - нагадує дошку об`яв, на якій ми зобов`язалися слідкувати за порядком.
Так от, тут Ви маєте шанс познайомитися з тим, кого Ви шукаєте, зв`язавшись з тим, чий лист Вас зацікавив.
Отож - тільки шанс!!! Бо не кожному відомо, на що є Благословіння Господне саме для нього. Оскільки Господь Бог допустив, щоб Інтернет існував, то вважаємо, що й православні, й ті хто вважає себе православним, мають право використати цей шанс на цьому сайті.
Правила користування сайтом - дуже прості:
-- Поводити себе як Християнин ( Християнка ).
-- Відноситися з терпінням до немощів інших.
-- Ви самі публікуєте свого листа.
-- На протязі місяця Ви можете розмістити не більше 4-х листів (по одному щонеділі).
-- Фото: Тільки якщо бажаєте (зовсім не обов`язково) додати фото до вже опублікованого листа - надішліть фото нам, з Вашої електронної поштової скриньки, зазначеної в листі, вказавши дату публікації та розділ.
-- Ми НЕ РЕКОМЕНДУЄМО! Ще раз: НЕ РЕКОМЕНДУЄМО Вам в своїх листах вказувати № свого телефону!! Звісно, якщо Ви цінуєте свій спокій. Сповістити УСІМ! Усьому Інтернету № свого телефону - це дуже нерозважливо!!! Телефон - приватний засіб спілкування. Це Ваше приватне житття! Й Ви добровільно допускаєте в нього ВСІХ !? Всіх!? І Добрих друзів і незнайомців, що, можливо, будуть телефонувати Вам, коли їм заманеться? Й говорити, можливо, бентежні Вашій Душі речі?
Дзвінок - звісно, зручно. Й швидко. Багато чого спрощує. Та чи варто?? Бо спрощує і для добра, й для зла. Так чи варто спрощувати???
Багато хто, згодом кається. Буває вже через кілька годин просять негайно видалити листа, чи № телефону. Звісно, не всі.
-- Рекомендуємо надавати для зв`язку свою E-mail адресу в спеціальному полі на формі надсилання листа.
-- Рекомендуємо підписувати листа - свої Святим ім`ям.
-- Подумайте, чи не ображаєте Ви когось в свойому листі?
-- І ще. Якщо Вы прийшли до православних християн на сайт, а самі не сповідуєте християнські цінності, подумайте, може Вам не сюди? А може й сюди. Якщо ж бажаєте познайомитись с християнином, то, будь-ласка, поважайте правила «чужого монастиря».
На сайті «Надія (Надежда)» ЗАБОРОНЕНО:
-- Розміщувати будь-яку рекламу, посилання на інші сайти, незрозумілі чи двозначні скорочення та вирази, осуд, лайку
-- Розміщувати приватні повідомлення ( на сайті немає «стіни» ).
-- Розміщувати анонімні листи та листи без зазначення, як з Вами зв`язатися,
-- Розміщувати листи не по темі розділу чи не по темі сайту.
-- Вказувати в якості зв`язку з Вами інші сайти: ВК, ОК, FB, ... Хіба що, як один із способів Вас знайти, якщо вказали загальновживаний. Адже не кожен зобов`язаний бути зареєстрований в соціальних мережах.
-- Розв`язувати та підтримувати переписку на сторінках листів на сайті.
До прушників ми вимушені будем застосовувати банн.
Зрозуміло, що за зміст повідомлень, за зміст листів на сайті відповідає автор, і тільки автор і ніяк не адміністрація сайту.
Нажаль вимушені застерегти Вас від поспіху та необачності.
Як і при звичайному, так і при інтернет - знайомстві, треба бути обережним, навіть на православному сайті! На жаль...
Якщо Ви початківець в інтернет-знайомствах, та й досвідченим також не завадить - рекомендуємо ознайомитись з досвідом наших дописувачів на форумі (тимчасово не працює, тому скористайтеся Гостьовою книгою).
В інтернеті, як і в житті - трапляются люди різні...
Про нерозумних треба Богу молитись, а не осуд допускати в своє сердце.
То ж, залишаємо за собою право видаляти некоректні відносно християнства листи. Як і рекламу, повідомлення без зворотньої адреси, з незрозумілими, неоднозначними підписами чи скороченнями, оціночними висловлюваннями до інших.
На протязі всіх років, ми постійно займаємо перше місце в рейтигу Православного християнства. Серед перших результатів пошукових систем (наприклад: 1 , 2 ). І надалі подбаємо знайти ту золоту середину, щоб якмога більше людей дізналося про це місце знайомства, і не було на ньому ніякої реклами і інформації, непотрібної для душі християнина.
Свої відгуки, побажання по оформленню, організації роботи сайту, залишайте будь ласка в Гостьовій книзі, якщо вважаєте, що вони будуть цікаві і іншим. Інакше:
Зауваження, побажання по роботі сайту, прохання що до опублікованих Вами повідомленнь, можна надсилати за адресою: hope07@ukr.net
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожний день року.
(Мф. 25:1-13)
Читається притча про 10 дів (Мф. 25:1-13). Св. Макарій так зображує її зміст: "Мудрі п'ять дів, будучи тверезими, поспішивши до надзвичайного для свого єства, взявши єлей у посудині серця свого, тобто благодать Духа, що подається згори, змогли увійти з Нареченим у небесний чертог. Інші ж юродиві діви, що залишилися при власному своєму єстві, не пильнували, не постаралися, поки були ще в плоті, взяти в посудини свої єлей радості, але, через недбальство або через зарозумілість щодо своєї праведності, вдалися немов до сну; за це й не допущені до чертогу Царства, не змогли угодити небесному Нареченому. Охоплені мирськими узами і земною начебто любов'ю, не присвятили вони небесному Нареченому всієї любові своєї і прихильності і не принесли з собою єлею. А душі, які прагнули надзвичайного для єства, святині Духа, всією любов'ю прив'язані до Господа, з Ним ходять від усього відвертаючись, до Нього спрямовують молитви і думки, за що і сподобилися прийняти єлей небесної благодаті. Душі ж, що залишилися в єстві своєму, по землі плазують помислом, про землю розмірковують і розум їхній на землі має проживання. Самі про себе думають вони, що належать Нареченому і прикрашені плотськими виправданнями, але, не прийнявши єлею радості, не відродилися вони Духом згори".*
*Преподобний Макарій Великий. Бесіди, 4, 6.
(Лк. 21:5-7,10-11,20-24)
Учні вказували Господу на красу будівлі та начиння храму, а Він сказав: "настануть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано" (Лк.21:6). Це вирок усьому гарному світу цього. На вигляд здається міцним і віковічним: але день-другий, дивишся, наче нічого не було: і краса в'яне, і сили виснажуються, і слава тьмяніє, і розум відживає, і одяг зношується. Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинене, а перебуває в безперестанній дії, і все плине до свого кінця. "Минає образ світу цього" (1Кор.7:31). "Людина ходить подібно до примари... збирає і не знає, кому дістанеться те" (Пс.38:7). А ми все метушимося, все клопочемося, і клопотам нашим кінця немає. Зустрічаємо навколо себе постійні уроки, а все [робимо] своє, немов сліпі й нічого не бачимо. Та й правду сказати, що сліпі або засліплені: і собі, і всьому, що оточує нас, і тому, чим ми володіємо, кінця не бачимо. І що ще? Облаштувавшись, як нам видається, добре, упевнені, що стоїмо твердо, як на скелі; тоді становище наше скоріше схоже на те, ніби ми стоїмо на трясовині: ось-ось провалимося. Але не відчуваємо цього і віддаємося безтурботній насолоді плинним, ніби постійним. Помолимося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як воно є.
(Лк. 21:28-33)
"Дивіться ж за собою, щоб ваші серця не обтяжувались об'їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не настав для вас несподівано" (Лк. 21:34). "День той", тобто останній день світу або кожного з нас, приходить, як тать, і захоплює, як сітка; тому й наказує Господь: "тому пильнуйте у всякому часі і моліться" (Лк. 21:36). А оскільки ситість і заклопотаність - перші вороги бдіння і молитви, то наперед ще вказано, щоб не допускати себе до обтяження їжею, питвом і печалями житейськими. Хто поїв, попив, повеселився, спати – виспався і знову за те саме, в того якому бути бдінню? Хто і день і ніч зайнятий одним житейським, тому чи до молитви? "Що ж, – скажеш, – робити? Без їжі не можна; і її треба добути. Ось і турбота". – Та Господь не сказав: не працюй, не їж, не пий, а "нехай не обтяжиться серце ваше цим". Руками працюй, а серце тримай вільним; їсти – їж, але не обтяжуй себе їжею; і вина випий, коли потрібно, але не допускай до збурювання голови і серця. Відокрем зовнішнє твоє від внутрішнього і останнє постав справою життя твого, а перше - додатком: там будь увагою і серцем, а тут тільки тілом, руками, ногами й очима: "пильнуйте завжди і моліться", щоб сподобитися безбоязно стати перед Сином Людським. Щоб сподобитися цього, треба тут ще, в житті своєму, стати перед Господом, а для цього один засіб – пильна молитва в серці, що звершується розумом. Хто так налаштується – на того не прийде "день той" несподівано.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
